Пропонуємо ознайомитись із повнотекстовими виданнями навчальних посібників та курсів лекцій…

Пропонуємо ознайомитись із повнотекстовими виданнями навчальних посібників та курсів лекцій професорсько-викладацького складу , які нещодавно надійшли до фонду Електронної бібліотеки університету за маршрутом (БІБЛІОТЕКА ДУІТ > Е-Бібліотека > Підручники Навчальні посібники Курси лекцій)

1. Войченко Т.О. Курс лекцій з дисципліни «Менеджмент морських ресурсів» для студентів денної та заочної форм навчання галузь знань: 27 «Транспорт» спеціальність 271 «Річковий та морський транспорт» освітня програма «Судноводіння» ступінь вищої освіти «Бакалавр» / Укладач: Т.О. Войченко – К.: ДУІТ, 2020.- 66 с.

 2. Войченко Т.О. Курс лекцій з дисципліни «Експлуатація засобів водного транспорту» для студентів денної та заочної форм навчання, галузь знань: 27 «Транспорт» спеціальність 271 «Річковий та морський транспорт» освітня програма «Судноводіння» ступінь вищої освіти «Бакалавр» / Укладач: Т.О. Войченко – К.: ДУІТ, 2020.- 66 с.

3. Габа В. В., Юрченко О. Г., Рудюк М.В. Транспортно-експедиторська та операторська діяльність на залізничному транспорті. Навчальний посібник – К.: ДУІТ, 2021. – 138 с.

4. Габа В.В., Грушевська Т.М., Рудюк М.В. Транспортний сервіс: Курс лекцій. – К.: ДУІТ, 2019. – 82с.

 5. Лерниіченко К.В. Курс лекцій з навчальної дисципліни “Організація та управління посередницькими послугами на водному транспорті.- К.:ДУІТ, 2020.- 66 с.

 6. Лерниіченко К.В. Курс лекцій з навчальної дисципліни “Комерційна експлуатація судна.- К.:ДУІТ, 2020.- 95 с.

7. Мельник О. В., Войченко Т. О. Курс  лекцій з дисципліни «Організація та управління роботи флоту  і портів» для студентів денної та заочної форм навчання ступеню вищої освіти «бакалавр», «молодший бакалавр» галузі знань: 27 «Транспорт»,  спеціальності 271 «Річковий та морський транспорт»,освітньої програми «Судноводіння» – К.: ДУІТ, 2020.- 40 с.

8. Мусієнко В.В. Цивільне право. Загальна частина: Навчально-методичний посібник для студентів спеціальності Право. – К.: ДУІТ, 2021. – 141с.

 

Весна щедра на свята! Свято№3

Поезія лікує душу людську та робить її стійкою до будь яких потрясінь так, як вітер робить дерево міцнішим, коли змушує його чинити собі опір!

Поезія згубила камертон.
Хтось диригує ліктями й коліном.
Задеренчав і тон, і обертон,
і перша скрипка пахне нафталіном.
Поезія згубила камертон.
Перецвілась, бузкова і казкова.
І дивиться, як скручений пітон,
скрипковий ключ в лякливі очі слова.
У правди заболіла голова
од часнику, політики й гудрону.
Із правдою розлучені слова
кудись біжать по сірому перону.
Відходять вірші, наче поїзди.
Гримлять на рейках бутафорські строфи.
Але куди? Куди вони, куди?!
Поезія на грані катастрофи.
І чи зупиним, чи наздоженем?
Вагони йдуть, спасибі коліщаткам…
Але ж вони в майбутнє порожнем!
Як ми у вічі глянемо нащадкам?!
Ліна Костенко

Доступ до ScienceDirect

      Нагадуємо, за передплатою Міністерства освіти і науки України, що діє з 1 січня до 31 грудня 2021 р.,ДУІТ здобув доступ до повнотекстових ресурсів (електронних книг) бази даних ScienceDirect, що дає змогу викладачам, дослідникам та студентам отримати нові знання із понад 39 000 міждисциплінарних книг, серед яких довідники, підручники, монографії, журнали відкритого доступу тощо.

УВАГА! Доступ до бази даних ScienceDirect можливий з будь–якого комп’ютера в локальній мережі університету!

150 років з Дня народження Лесі Українки

На шлях я вийшла ранньою весною
І тихий спів несмілий заспівала,
А хто стрічався на шляху зо мною,
Того я щирим серденьком вітала:
“Самій недовго збитися з путі,
Та трудно з неї збитись у гурті”.

Я йду шляхом, пісні свої співаю;
Та не шукайте в них пророчої науки, —
Ні, голосу я гучного не маю!
Коли ж хто сльози ллє з тяжкої муки, —
Скажу я: “Разом плачмо, брате мій!”
З його плачем я спів з’єднаю свій,

Бо не такі вже гіркі сльози — спільні.
Коли ж на довгому шляху прийдеться
Мені почути співи гучні, вільні, —
В моїй душі для них луна знайдеться.
Сховаю я тоді журбу свою
І пісні вільної жалем не отрую.

Коли я погляд свій на небо звожу, —
Нових зірок на йому не шукаю,
Я там братерство, рівність, волю гожу
Крізь чорні хмари вгледіти бажаю, —
Тих три величні золоті зорі,
Що людям сяють безліч літ вгорі…

Чи тільки терни на шляху знайду,
Чи стріну, може, де і квіт барвистий?
Чи до мети я певної дійду,
Чи без пори скінчу свій шлях тернистий?
Бажаю так скінчити я свій шлях,
Як починала: з співом на устах!

Скрізь плач, і стогін, і ридання,
Несмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання
І чола, схилені в журбі.

Над давнім лихом України
Жалкуєм-тужим в кожний час,
З плачем ждемо тії години,
Коли спадуть кайдани з нас.

Ті сльози розтроюдять рани,
Загоїтись їм не дадуть.
Заржавіють від сліз кайдани,
Самі ж ніколи не спадуть!

Нащо даремнії скорботи?
Назад нема нам вороття!
Берімось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя!

Коли дивлюсь глибоко в любі очі,
в душі цвітуть якісь квітки урочі,
в душі квітки і зорі золотії,
а на устах слова, але не тії,
усе не ті, що мріються мені,
коли вночі лежу я у півсні.
Либонь, тих слів немає в жодній мові,
та цілий світ живе у кожнім слова,
і плачу я й сміюсь, тремчу і млію,
та вголос слів тих вимовить не вмію…

Якби мені достати струн живих,
якби той хист мені, щоб грать на них,
потужну пісню я б на струнах грала,
нехай би скарби всі вона зібрала,
ті скарби, що лежать в душі на дні,
ті скарби, що й для мене таємні,
та мріється, що так вони коштовні,
як ті слова, що вголос невимовні.

Якби я всіми барвами владала,
то я б на барву барву накладала
і малювала б щирим самоцвітом,
отак, як сонечко пречисте літом,
домовили б пророчистії руки,
чого домовить не здолали гуки.
І знав би ти, що є в душі моїй…
Ох, барв, і струн, і слів бракує їй…
І те, що в ній цвіте весною таємною,
либонь, умре, загине враз зо мною.